Календар оновлень:

Новини:12.01.2018, 15:32
Анонси:08.12.2017, 11:33
Статті:26.10.2016, 14:56
  
Останнє оновлення: 12.01.2018, 15:32
 

Видавничо-поліграфічна справа і книгорозповсюдження



ДРУКАРНІ ПОЛТАВЩИНИ

 Перша відома друкарня на Полтавщині з'явилася у 1765 р. в Кременчуці, який тоді став центром Новоросійської губернії. Вдруге ця друкарня згадується у 1775 році. Тут друкувалися бланки для паспортів, карантинні посвідчення та різні документи, що виходили з губернської канцелярії. Відомо також, що в цій друкарні була надрукована книга "Кофейный дом. Комедия". Автором комедії був В. Чорийков, який добре знав тодішнього генерал-губернатора Мельгунова. У 1777 році Мельгупов був призначений Ярославським намісником, а Кременчуцька друкарня, напевне, була передана Приказу громадського піклування.

У Кременчуці тричі (в 1783-1789 рр., 1791-1792 рр. і в 1793 р.) знаходилася похідна друкарня князя Потьомкіна. Заснована у 1779 році. Під час російсько-турецької війни 1787 року, виїжджаючи на Україну, Потьомкін узяв з собою і друкарню, яка знаходилася при ньому протягом усієї воєнної кампанії до дня його смерті - 5 листопада 1791 року. Друкарня мала 5 верстатів, у т. ч. один спеціальний для друкування карт, дворянських грамот; російський, французький, грецький і латинський шрифти. У 1791 році у Кременчуці було надруковано передсмертний твір самого Потьомкіна "Канон вопиющего во грехах души ко спасителю господу Иисусу".

З кінця 80-х рр. 18 ст. Кременчук втрачає своє значення. Центром Новоросійського краю стає нове місто - Катеринослав (тепер Дніпропетровськ). Сюди в червні 1793 року Приказові громадського піклування була передана потьомкінська друкарня. До 1800 року нею випущено всього дві книги: "Наставление сыну" В. Золотницького (1796) та "Начальное учение французского языка" Ф. Заставского (1800).

З 1807 року почала діяти друкарня Полтавського губернського правління. Випускала насамперед різні накази, урядові заяви, афіші тощо. З 1838 року до 1919 рік у ній друкувалася перша газета - "Полтавские губернские ведомости". Тут же були надруковані "Записки о Полтавской губернии" Миколи Арандаренка (1849-1852). У 1847 році випущено збірку поезій Леоніда Глібова. Містилася у будинку Присутственних місць по вул. Кобеляцькій (тепер вул. Фрунзе).

У 60-х рр. 19 ст. з'являються перші українські підручники для народних шкіл. Зокрема, у 1861 році у Полтаві побачили світ "Азбука по методу Золотова для Южно-Руського края", у 1863 році на громадські гроші видано "Азбуку для Полтавской воскресной школы" О. Строніна, "Коротку граматку для шкіл" Г. Шерстюка та ін. У Полтаві на початку 60-х рр., крім казенної, діяла приватна друкарня купця М. Пігуренка (на стор. 657 "Енциклопедичного довідника ця друкарня зазначена як "Друкарня Назара Пигуренка". Діяла у 60—80 рр. 19 ст. в Полтаві. Містилася в Круглому пров. біля Кадетського корпусу. Друкувала літературу різного профілю, у т. ч. довідкову й художню).

За довідкою Полтавської казенної палати, у 1897 році у Полтавській губернії уже налічувалось 36 друкарень, серед них у Полтаві друкарня купця І. А. Дохмана (відкрита у 1880 році у будинку по вул. Олександрівській, тепер вул. Жовтнева № 33), друкарня Д. М. Подземського (відкрита у 1891 році у будинку по вул. Мало-Петровській, тепер вул. Леніна), друкарня Н.М. Старожицького (відкрита у 1893 році у будинку Дудника по вул. Кузнецькій, тепер вул. Пушкіна № 26). У кін. 19 - на поч. 20 ст. на Полтавщині друкувалося понад 60 газет, журналів, а також різні довідки, прейскуранти, наклейки, афіші, брошури. Приблизно четверту частину різнорідної продукції становили книги, зокрема, відносно багато було опубліковано статистичних праць відповідним комітетом Полтавського земства (про народні промисли, промисловість і сільське господарство губернії).

Зусиллями Г. Шерстюка, П. Мирного, М. Дмитрієва та Г. Маркевича у 1906 році у Полтаві засновано видавництво "Український учитель", яке за три роки випустило 16 назв книг. Широку книговидавничу діяльність розгорнула Полтавська учена архівна комісія. На поч. 20 ст. в губернії виникають інші комісії, товариства, відділи, бюро, гуртки, які теж видають щорічники, інструкції, описи, звіти. За участю діяча революційного руху М.Я. Карпова у Полтаві була створена нелегальна друкарня, де у 1902 році окремою брошурою надруковано проект першої програми РСДРП, а у 1903 році тут же побачила світ і сама програма, прийнята на з'їзді РСДРП. Друкувалися й окремі листівки Полтавського комітету РСДРП. Проте масштабної, проблемної української книги на Полтавщині так і не з'явилося. На перешкоді цьому стали царські укази 1863 і 1876 рр. про заборону української книги. На початку 20 ст. книгодрукування Полтавщини обмежилося випуском серії скромно оформлених книжечок "для читання в класі" з творами українських письменників як видань Педагогічного бюро Полтавського земства. Значну кількість популярної літератури видала "Просвіта".

У 1904 році у Полтаві відкрилася друкарня української книги Г.І. Маркевича ("Книгарня Г.І. Маркевича").

В 1911-1918 рр. діяло Полтавське видавниче товариство "Боян".

З 1912 році у будинку Рашкова в Полтаві діяла електрична друкарня Г.М. Певного. Виконувала різні друкарські замовлення, в т. ч. візитні і весільні картки тощо. Містилася на вул. Пушкінській № 45.

Крім вищеназваних, у Полтаві діяли друкарні О.Л. Брауде; братів Попінових; Ганфа П. (Петровська пл., будинок Костенка); Я.О. Іваненка (Карпівський пров.); М.Г. Амчиславського; літографія X.М. Воска (з 1905 року).

Діяли друкарні й літографії і в повітових містах Полтавської губернії, у тому числі:

в Гадячі: М.-Л.І. Климовицького; спадкоємців М.Р. Козакова; Гадяцького повітового земства. Зінькові: міщанина Г.Н. Подземського; Д.А. Василевського.

в Золотоноші: міщанина В.Б. Гольденберга; міщанина І.М. Вурмана; купця П.М. Ленського; Р.І. Рабиновича та М. Шефтеля; "Скоропечатня" С.М. Бурштейна.

в Кобеляках: міщанина Б.І. Брагилевського; М.І. Золотаревського; міщанина М.3. Розенберга.

в Кременчуці: І.А. Дохмана (з 1875 року); Д.І. Жолковського (з 1894 року); Е.С. Галицького (з 1908 року); міщанина Ф.М. Бенгуса (з 1909 року); відставного капітана І.А. Диковського (з 1888 року); С.А. Войни; міщанина І.І. Ласкіна (з 1906 року); типо-літографії: А.М. Варшавського і Л.В. Аронова (з 1910 року); Рейзи Бережинської (з 1909 року); літографії: Д.І. Жолковського (з 1891 року.) та ін.

в Лохвиці: Ноаха Дельберга (з 25 січня 1888 року); купця А.Л. Радилевського і міщанина Басі Янк. Пунянської (з 1912 року); Зельмана Браславського (з 1914 року).

в Лубнах: міщанина Б.3. Дубинського; Н.Я. Ткача та І.Я. Бухмутського; міщан Б.Л. Левітанського і Ю.Бреславського.

в Миргороді: міщанина Шифри В. Шик (з 1889 року) і міщанина Герша Когана (з 1911 року).

в Переяславі: міщан П. Ленського та Ізраїля Вурмана (з 1884 року); колезького асесора Я.С. Шефтеля (з 1910 року).

в Пирятині: Авр. Ар. Рискіна та міщанина Хаїма Л. Селецького.

в Яготині Пирятинського повіту: міщанина Айз. Янк. Калчинського.

в Прилуках: Я.М. Лінкова і Янк. Мирова.

в Ромнах: міщанки вдови Веви Герш. Дельберг; Ш.-Г. Г. Шафрана; П.Ф. Липоковича, а також Фейф.

в Хоролі: міщанина Шм. Лейз. Затуренського; міщанина Шеля Дав. Хайкіна.

Всього друкарських закладів на Полтавщині діяло близько 60 одиниць.

Після 1917 року видавничі осередки створені в Полтаві, Кременчуці і повітових центрах. Зокрема, у 1919 році був створений Полтавський видавничий відділ при губвиконкомі, у 1921 році - Полтавське державне видавництво, яке випускало соціально-політичну, економічну, довідкову і художню літературу. Діяли друкарні на кооперативних началах.

У Полтаві діяли:

 — в 1918—1919 рр. — дитяче видавниче товариство "3ірка" під керівництвом письменника Панаса Мирного. У видавництві вийшли книжки: "Українські народні казки" (упорядники — І. Я. та П. Я. Рудченки), "Батькове свято" І. Петрика, п'єси "Сирітка" Л. Кущинської, "Царівна-Полуничка" П. Соловйова (віршований переклад з російської П. Мирного) та ін. Усі видання редагував П. Я. Рудченко (Мирний);

 — у 1917-1920 рр. — видавництво Полтавської спілки споживчих товариств, містилося у будинку на розі вул. Срітенської (тепер Комсомольська) і Шевченківської;

 — в 20-х рр. 20 ст. — Полтавське видавництво "Політкаторжанин". Об'єднувало колишніх політичних в'язнів, що мешкали на Полтавщині. Друкувало праці про революційний рух, спогади колишніх політв'язнів. Редактором видавництва був український письменник Олесь Досвітний (справжнє Скрипаль Олександр Федорович, 1891—1934).

Найбільшим видавництвом губернії стало "Більшовик Полтавщини". З 1937 року — Полтавське обласне видавництво газети "Більшовик Полтавщини". У жовтні 1943 року перейменоване на Полтавське обласне видавництво газети "Зоря Полтавщини". Знаходилося у віданні виконкому Полтавської обласної Ради. В 1948 році реорганізоване на Полтавське обласне видавництво обласного управління в справах поліграфії та видавництв, з 1951 році — Полтавське обласне видавництво обласного управління в справах поліграфії, видавництв і книжної торгівлі. В 1960 році перейменоване в обласне книжково-газетне видавництво. Ліквідоване в 1964 року. Містилося на вул. Котляревського № 38/40.

На поч. 30-х рр. споруджено друкарню у Кременчуці. З 1932 року кожен район області мав свою друкарню. Всі вони були зруйновані під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Відбудовані у перші повоєнні роки. З 1980 року діяли видавництво "Полтава" і районні друкарні.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник

 (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992).

 Стор. 257-258, 657, 73, 301, 795, 748


Видавничо-поліграфічна справа і книгорозповсюдження