Календар оновлень:

Новини:20.02.2018, 13:09
Анонси:12.02.2018, 16:16
Статті:26.10.2016, 14:56
  
Останнє оновлення: 20.02.2018, 13:09
 


 

Історія становлення ОДТРК «Лтава»

 

Розвиток та популяризація радіо

 

Телебачення на Полтавщині розвивалося досить стрімко, хоча і не одразу. Наш край має традиції створення якісної продукції як пресової, так і у медійному просторі.

Полтавська ОДТРК «Лтава» - обласна державна телерадіокомпанія, яка здійснює теле- і радіомовлення протягом 44 годин на добу на регіональному телевізійному та двох радіоканалах.

Історія ОДТРК «Лтава» починається з 1937 року, коли була заснована редакція обласного радіо, яка виходила в ефір із місцевими новинами по дротовій мережі. Полтавщина вперше почула обласне радіо. Тоді приміщення для студії, яке зараз асоціюють тільки з радіо, що на вулиці Р.Кириченко, 1 ще не належало ТРК. Цей будинок побудували наприкінці 60-х років. У палаці дитячої та юнацької творчості знаходилася студія, звідки велися прямі включення в ефір дротового радіо, а сама творча група розміщувалася у звичайній квартирі будинку, що на вулиці Жовтневій, 1. Тоді працювали знані люди, фронтовики, члени спілки письменників А.С. Страшко, А.Є. Пашко, Г.М. Рева, О.Г. Бережний. Знані й у наш час кореспонденти обласного радіо Віра Чазова, Яків Неїлов, Надія Штельмах, та Ніна Самойленко розповідають, що у часи розвитку радіо майже всі програми були інформаційними, за їх словами нескладна робота, готували лише «споглядальні матеріали»: де, що вирощено, скільки зібрано, кількість надоїв тощо. В основному у той період славили трудових людей, це вважалося похвально, модно. Пізніше, у 70-х роках, відбулася різка зміна направленості новинної інформації, практично кожен випуск обласних новин уміщував критичні матеріали. Усе більшої популярності набувала критика людей, очільників підприємств загалом. Такі рубрики мали відповідну назву: «За огріхи на горіхи», «Інтерв’ю з перцем», «Гострий сигнал». Також популярними були екзотичні рубрики, такі як «Чи повинні бабусі няньчити онуків?». Молоді талановиті полтавські кореспонденти журналісти здобували все більше нагород на республіканських конкурсах. Проте важко було отримати першу премію не тому, що матеріал був написаний невміло, чи не талановито, а просто тому, що таких журналістів ще ніхто не знав.

Радіо все більше розвивалося, популяризувалося, з’являлася велика кількість корпунктів по всій області, диктори здобували широкого визнання, вважалися наче членом кожної родини, а кожного ранку з вікон доносилося о сьомій ранку «Говорить Полтава!». Першою в області вийшла в ефір, і нині є найпотужнішою серед регіональних станцій в Україні, ультракороткохвильова радіостанція «Ваша хвиля».

 

 Розвиток та становлення телебачення

 

Проте у 60-70-ті роки по всій Україні вже у повну поширювалося віщання за допомогою картинки - телебачення. У цьому Полтавщина дещо відставала. Але вже згодом дуже скоро і достойно наздогнала регіональні телекомпанії та стала однією з передових.

Датою народження телебачення на Полтавщині вважається 1 липня 1977 року – саме тоді був створений телевізійний кореспондентський пункт Полтавського обласного телерадіокомітету, який готував матеріали про життя області на Українське телебачення. Керівником був Василь Федорович Котляр – людина широко знана та шанована підлеглими і колегами з усієї України.

За словами режисерів Якова Яковича Пилипенка, Дмитра Михайловича Старікова, Володимира Федоровича Старцева, які стояли у витоків створення телебачення на Полтавщині, спочатку вони розвивали фотомистецтво, а потім вже коли Україна потроху переходила на телевізійне віщання почали знімати інформаційні сюжети про життя простих людей на Полтавщині. Першими «великими» роботами стали невеликий нарис про життя доярки, що живе під Полтавою, про перемогу футбольної команди «Зоря» (нині ФК «Ворскла») та про засадження Комсомольського парку у жовтні місяці 1977 року (нині відбудований наново парк, де заходиться ресторанний комплекс «Козачка»).

Звичайно, у перші роки розвитку телебачення на Полтавщині мало «важкий» характер, оскільки апаратура того часу були лампова – великогабаритна, що робило створення телебачення досить важким (апарати «Репортер-1,2,5,6,7»). Процес творення картинки був набагато кропіткіший, бо кіноплівка вимагала більше світла, оператори возили з собою валізи пристроїв, що надавали додаткові джерела світла. Сама телекамера важила 12 кілограмів. Плівку з камери спочатку слід було надіслати в Київ на проявлення, тільки потім її перенаправляли назад у монтажні студії.

Телебачення на Полтавщині, у роки розвитку, мало соціальний характер. Редактор Неля Даниленко розказує: «Нам на телебаченні працювати було не важко. Приносило задоволення допомагати людям. До нас надходила величезна кількість мішків з листами, у яких люди просили про допомогу: то труба протікає, то дороги неполагоджені. Тодішній директор Василь Федорович Котляр казав: «Так неможливо працювати, - ми вже перетворюємося на бюро добрих послуг». А я вважаю, що це добре – телебачення тоді було останньою інстанцією, нам довіряли».

 

Історія становлення телеефіру ОДТРК «Лтава»

 

Повноцінна робота на телевізійному каналі «Лтава» розпочалася з 1991 року, коли саме й був створений логотип телеканалу – назва компанії жовтими літерами з промовистою першою літерою, що мала наче літописний шрифт – зв'язок із давньою історією області. Такий логотип, щоправда дещо модернізований, існує і сьогодні. Саме тоді керівну посаду зайняв заслужений журналіст Микола Ляпаненко, який очолює ОДТРК і до сьогодні і має високе звання – кавалер ордена «За заслуги» третього та другого ступенів. У його потужній творчій керівній команді і досі – перший заступник генерального директора Юрій Кустол, заступник із питань телебачення Наталія Іванченко, заступник із радіомовлення Інна Савченко.

За останні 17 років заново створено матеріально-технічну базу обласного телебачення і радіо та більше 240 робочих місць.

Розвивалося як саме інформаційне телебачення, так і матеріальна база. Вважливо було мати обладнане приміщення. Таке до 1993 року знаходилося поряд із обласним радіо – старий занедбаний будинок, який  до 1997 року повністю переобладнали під телевізійні, монтажні студії та апаратні. Проте керівництво вже розуміло, що місця замало, щоб розбудувати достойний телеканал потрібні більша площа та ще більший штат. Так із 1997 до 2005 року уся робота, пов’язана із творчий процесом мала нове помешкання – чотириповерхове приміщення, що знаходиться на вулиці Фрунзе, 49. На другому поверсі розташована велика актова зала ГАЛА-СТУДІЯ та інформаційний відділ із переглядовою. На третьому поверсі – студія для ток-шоу та художніх програм, також там знаходиться апаратна, ХПП - редакція художньо-публіцистичних програм та кабінети керівництва – заступника генерального директора з питань телебачення Н.Г. Іванченко та головного режисера Д.М. Старікова. Четвертий поверх – повністю «практичний», тут знаходяться студія, апаратні, випускова та 5 монтажних студій.

Керівництво телерадіокомпанії, рекламний та усі відділи знаходяться за старою адресою на вулиці Р. Кириченко, 1. Там же повністю розміщуються обласне дротове радіо та регіональна FM-радіо «Ваша хвиля».

Телерадіокомпанія «Лтава» активно співпрацює з міжнародними телерадіокомпаніями: BBC, Deutsche Welle, SBN, що дає можливість на регіональних каналах передавати найсвіжіші новини з усього світу.

У колективі телерадіокомпанії працюють заслужені журналісти України . Високопрофесійні фахівці, які пройшли школу ОДТРК «Лтава», нині обіймають керівні посади в обласних газетах «Зоря Полтавщини», «Полтавський вісник», у представництвах загальнонаціональних теле- та радіокомпаній, працюють у прес-службах.

ОДТРК «Лтава» - єдина в Україні державна регіональна телерадіокомпанія, що має дитячу студія телебачення «Разом», де навчаються і прилучаються до телерадіожурналістики майже 100 дітей , які беруть безпосередню участь у створенні 9 телевізійних проектів. Нині  студія дитячого телебачення «Разом» займає велике приміщення, переобладнане в 2 кабінети редакції, велику навчальну кімнату та невелику студію для створення дитячих та молодіжних програм. Коли було створено студію «Разом», ініціатори та учні навчалися у маленькій кімнатці у палаці піонерів, потім, переїхавши на вулицю Фрунзе, керівництво надало ще меншу кімнату на 3-му поверсі, де навіть не вміщалися усі учні, яких уже тоді налічували понад 50, а створення телевізійного продукту додавало клопоту не тільки студійникам, але й іншим редакціям. Проте це не заважало її учасникам створювати якісний продукт. Нині студія «Разом» - справжня гордість телеканалу, аналогів якої немає в Україні.

Вдалий менеджмент та професіоналізм колективу дозволяє здобувати продукції «Лтави» високу оцінку на різних професійних конкурсах та фестивалях. Тільки протягом останніх двох років творчий колектив «Лтави» отримав понад 30 почесних відзнак за перемоги на престижних всеукраїнських та міжнародних конкурсах телерадіопрограм: «Калинові острови», «Україна єдина», «Молоде телебачення», «Мій рідний край», «Кришталеві джерела», «Золоте курча», «Професіонал ефіру України», на міжнародному телекіно форумі «Разом». Полтавська ОДТРК «Лтава» на міжнародному фестивалі тележурналістики «Віра. Надія. Любов» у 2004 році здобула титул «Краща регіональна телерадіокомпанія». А генеральний директор М.І. Ляпаненко за підсумки телекінофоруму «Разом» у 2004 році удостоєний звання Академіка євразійської телеакадемії.

 

Основні відомості:

Телеканал «Лтава» працює на території Полтави та Полтавської області з 7.00 до 24 години.

Лозунг: «Нас слухає і дивиться вся Полтавщина».

Аудиторія: населення області різних вікових груп та соціальних верств.

Переваги:

·популярність як місцевого телеканалу;

·випуски «ПТН» (полтавські телевізійні новини) виходять 6 разі на день;

·висока якість відео сюжетів;

·можливість швидко реагувати на події в області;

·охоплення практично всіх верств населення;

·помірна вартість рекламно-інформаційних послуг

Телеканал «Лтава» сьогодні:

·     18 годин мовлення на добу;

·     глядацька аудиторія – в межах 75 відсотків території області;

·     власне виробництво телепрограм інформаційного, суспільно-політичного, просвітницького, культурологічного, соціального спрямування;

·     позастудійні зйомки програм і прямі трансляції з допомогою пересувної телевізійної станції (ПТС);

·     програми, що здобули популярність у телеглядачів і є довгожителями в ефірі: «Полтавські телевізійні ефіри», «Телетижневик», «До вас запитання», ток-шоу «Відверто про…», пізнавально-розважальні «Четверті півні» і «Зустріч для Вас», музична молодіжна «Квадрат Успіху», народознавча «Обереги»;

·     масштабні культурологічні і музичні проекти, популярні телевізійні конкурси і доброчинні акції.

 

Нагороди ОДТРК «Лтава»:

 

1999 рік

 

– документальний фільм «Проста і світла таємниця» на Міжнародному телерадіофестивалі здобув диплом за кращу авторську роботу;

 

2001 рік

 

– теленарис «Пісня про любов на Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови» нагороджена дипломом «За поетичне розкриття теми»;

2003 рік

 

– теленарис «Сумна щаслива історія про кохання» на Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови» посіла третє місце;

 

2004 рік 

 

– теленарис «Рожеві лебеді Василя Симоненка» на Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови» здобула перше місце у номінації «Душі невичерпна криниця»;

 

2005 рік

 

– у ОДТРК «Лтава» – перша в Україні медаль Фелліні. На VI Міжнародному телекінофорумі «Вместе», який проходив у Ялті , документальний фільм "…Більше, ніж життя" відзначений престижною нагородою ЮНЕСКО - медаллю Фелліні. А на VII Євразійському телекінофорумі – дипломом у номінації;

 – документальний фільм «Повернення з багряного вирію» на Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови» зайняв перше місце і отримав приз глядацьких симпатій. А на Міжнародному фестивалі телерадіопрограм «Перемогли разом» фільм отримав найвищу нагороду – гран-прі;

 

 

2006 рік

 

– теленарис «Дорога на відстані серця» на Міжнародному телерадіофестивалі «Мій рідний край» отримала диплом за кращу операторську роботу;

– передача «Дві Полтави» про корабель морської охорони «Полтава» здобула перше місце на Всеукраїнському фестивалі «Людина і зброя»;

 – передача «Струни душ людських» на другому Всеукраїнському фестивалі журналістики «Милосердя» посіла друге місце в номінації «Мирні будні української армії»;

 

2007 рік 

 

- теленарис «Біла ворона» на Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови» отримала перше місце в номінації «Душі невичерпна криниця»;

 - документальний фільм “Гамарджоба, Україно!” на Міжнародному фестивалі журналістики “Віра. Надія. Любов” – здобув гран-прі в номінації “Культурологічні телепрограми”;

 - програма “Капітоня і компанія” на Всеукраїнському фестивалі “Золоте курча” нагороджена дипломом у номінації “Найкраща телепрограма про проблеми екології та природознавства”;

- програма “Разом” на Всеукраїнському фестивалі “Золоте курча” здобула визнання у номінації “Найкраща розважальна передача”;

 

2008 рік

 

- X Міжнародний фестиваль телевізійних і радіопрограм для національних меншин "Мій рідний край"(м. Ужгород) - перемога в номінації «Краща авторська робота» за радіопрограму «Діти сонця і багаття»; телепрограма «Забутий генерал» - диплом за оригінальне розкриття теми та творчий пошук;

 - ІV Міжнародний телерадіофестиваль “Перемоги разом » — ІІІ місце за радіопрограму «Наступ у забуття»;

   - «Агросвіт-2008», м. Київ . «З однієї зернини…» - друге місце в номінації «Наука селу»;

 - Всеукраїнський конкурс серед ЗМІ « Українські ЗМІ проти туберкульозу»  - друга  премія за цикл програм;

 - Міжнародний дитячий молодіжний фестиваль аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела» - дипломами відзначені інформаційно-розважальна програма «Шкідні новини» дитячої студії «Разом» ОДТРК «Лтава» та телепрограма «Ти — молодий»;

 - VII-й відкритий фестиваль дитячих і молодіжних ЗМІ України в Донбасі - ІІ місце в номінації конкурсної програми «Телебачення»;

 - XІІ Міжнародний фестиваль фільмів, теле- і радіопрограм "Золоте курча" – диплом лауреата в номінації «Краща передача для сімейного перегляду» з врученням бронзової статуетки «Золоте курча» - телепрограма "Ти молодий";

 - V міжнародний фестиваль-тренінг «Будемо разом»  виробників дитячих програм – дитяча студія "Разом" здобула перемогу в 4-х номінаціях:

        1) краща дитяча інформаційна програма ("Шкідні новини")

        2) краща програма про проблеми дітей і молоді ("Ти - молодий")

        3) краща програма для малят ("Солодких снів від Карлсона")

        4) кращі телеведучі дитячої програми

Спеціальну відзнаку та диплом лауреата конкурсу отримала вся делегація студії "Разом";

 

2009 рік

-    І Всеукраїнський фестиваль документального кіно “Стрічка часу” – гран-прі – “Полтавська битва: українська територія”;

-    Обласна літературно-мистецька премія імені Панаса Мирного та Державна премія імені Івана Франка присуджена творчій групі документального фільму “Дороги Гоголя” режисерам Наталії Іванченко та Дмитрові Старикову, сценаристу Ользі Ніколенко, виконавцю ролі Гоголя Богдану Чернявському, генеральному продюсеру Миколі Ляпаненку;

- Міжнародний фестиваль дитячого та молодіжного ТБ і кіно “Золоте курча” (м. Феодосія). Програми дитячої студії «Разом» ОДТРК «Лтава:

   -    лауреат у номінації ТБ програм

   -    телепрограма “Шкідні новини” – краща дитяча телепрограма

   -    кращі телеведучі дитячих телепрограм

- Всеукраїнський телефестиваль “Жми на REC!”: програми дитячої студії «Разом» ОДТРК «Лтава» – ІІ місце у теленомінації;

-  Міжнародний телефестиваль “Кришталеві джерела”: телепрограма “Капітоня і Ко” – отримала нагороду за краще художнє оформлення;

-    ХVI Міжнародний телефестиваль «Агро-світ- 2009»:

документальний телефільм «Чорні покоси» у номінації "Пам’ять" удостоєний диплому другого ступеня;

- документальна стрічка  «Від переконань не відмовлюся» (автор і режисер Аліна Кваша) у номінації «Пізнання» нагороджений дипломом Євразійської  телеакадемії;

- XIV Всеукраїнський фестиваль телерадіопрограм «Калинові острови»: найвищу нагороду – Гран-прі – серед телевізійних програм у номінації «Повернення із забуття» одержала передача «За компасом волі».




 

Публіцистика в документальних фільмах Полтавської обласної державної Телерадіокомпанії «Лтава»:

За циклами програм:


-      «Зустріч для Вас»;

-      «Земляки»;

-      «Відверто про…»;

-      «Обереги»;

-      «Уроки історії»;

-      «Створені для життя»;

-      «Струни душ людських»;

-      «Борозна»;

-      «До чистих джерел»;

-       «Зупинись – і здивуйся!»;

-       «Марі-Манія»;

-       «Відкриваю свій край»;

-       «Галерея образів»;

-       «Скарби музеїв Полтавщини»;

-       «З вічністю на Ти» (про архітектуру Полтавщини);

-       Дитячі та підліткові програми студії дитячого телебачення «Разом».


Більшість з них створена редакцією ХПП (художньо-публіцистичних програм)

Не підлягають ні під який цикл – документальні фільми. А ті, що підлягають виходять окремо, не пов’язуючись за змістом із попередніми.

-       «Сторіччя з м’ячем» - знятий і присвячений до 100-річчя полтавського футболу. Автор В. Білка, 2009 рік.

-       «В житті Остапа… Без сатири», Хатьонка, 2009.

-       «Микола Підгорний – портрет і асоціації», Н. Іванченко, 2009.

-       «Дорогами Гоголя», Н. Іванченко, Д. Старіков. Премія ім. І. Франка, фільм визнали не тільки в Росії, але й за кордоном (Італія). Міністерство Освіти України визнали цей фільм корисним. Рекомендовано до використання, перегляду на уроках в середніх освітніх школах.

-       «Полтавська битва: Українська територія». Автори: 1-ша частина: 3 серії,

Н. Іванченко + група товаришів (Ніколенко – педагогічний університет).

2-га частина: 2 серії, А. Мішин. Приурочений до 300-річчя Полтавської битви. Вже має багато нагород.

-       «Павло Попович: земне і зоряне життя», 2 частини, В. Дряпак, фільм створений за матеріалами за матеріалами з Росії і України. Створений одразу після смерті і відображені останні місяці життя. Має унікальні кадри інтерв’ю. Ще не має нагород. Та на нього покладають велику надію, бо фільм зроблений з душею та з гарною підбіркою.

-       «За компасом волі», І. Дідик. У фільмі розповідається про зустріч двох братів після 60 років розлуки (Україна і Німеччина). Фільм можна віднести до циклу програм «Зустріч для Вас», проте його зробили окремим фільмом.

-       «Біла ворона», І. Дідик. Фільм про бджілку-поетесу, яка все своє важке життя пропрацювала на залізній дорозі.

-       «Більше, ніж Життя», Н. Іванченко, 2006 рік виробництва. Має велику кількість нагород. Йдеться про долю грузинського льотчика Хіліташвілі, який загинув під час Великої Вітчизняної Війни, і про його нащадків.

-       «Весілля в Малинівці. Дубль 2», В. Дряпак, 2008 рік. Це фільм-спогад людей, які приймали участь у зйомках.

-       «Війна і життя», А. Кваша, 2008 рік.

-       «Від переконань не відмовлюся», А. Кваша, 2008 рік. Фільм про академіка Вавілова. Складається з різних частин: бібліографія, рецензія, згадки вчених Аграрної Академії про його роботи, значення його дослідницьких робіт.

-       «Вдячність долі», А. Мішин, 2008 рік. Фільм про ветеранів Великої Вітчизняної Війни.

-       «Володар миті» - про роботу операторів. Постать: Д. Старіков. І. Дідик, 2005 рік.

-       Фільм, споріднений до «Більше, ніж Життя» - «Гамарджоба, Україна!».

-       «Двадцять років і один день», А. Кваша, 2007. Фільм про корабль берегової патрульної служби, що має назву «Полтава». Фільм знятий до ювілею корабля. Представники з Полтавщини поїхали вітати команду в місто-герой Севастополь. Описуються події минулого та урочистостей.

-       «Далі йдуть тільки витривалі» - фільм про фермерську справу, господарчу діяльність героя України Тетяну Корост.

-       «Етюд для актора з персонажем». Фільм про актора Попова. Але не просто про нього як про особистість, але про його акторську долю, працю над персонажем. Людмила Нестуля, 2005 рік.

-       «Забутий персонаж», Інна Дідик, 2008-й рік. Фільм здобув багато премій. В ньому йдеться про генерала Мате Залко. Загалом про героїв часу, яких неминуче забувають.

-       «Його доля – сувора мачуха», Алла Гусак, 2009 рік. Про Гнєдіча, співвітчизника Івана Котляревського.

-       «Мій краю – серце України», Наталія Іванченко, 2009-й рік виробництва.

-       «…Якби хто знав мою самотність» із циклу «Кінематограф ролі і долі» про Фаїну Раневську. Автор Тамара Ковальчук, 2008 рік виробництва.

-       «Красуня Полтави. Історія конкурсу». Автор Людмила Ткаченко, 2009 рік.

-       «Лікті дитини, яка біжить», документальний фільм про художника. Автор Людмила Нестуля. 2006 рік виробництва.

-       «Любов моя Ганнуся». Док.фільм про Т.Г. Шевченка.

-       Документальний фільм «Маки» розповідає про особистість і долю Героя України Тетяну Корост. Людмила Польщикова, 2006 рік.

-       «Мамина сорочка» - невеликий за обсягом документальний фільм про творчість, сім’ю, колектив Наталій Май. Автор Людмила Ткаченко, 2006 рік.

-       «Мій» у значенні «невіддільний від мене». Про творчий шлях Короленка, Л. Нестуля, 2004 рік.

-       «Мамина вишня». Документальний фільм про Раїсу Опанасівну Кириченко. Автор Наталія Іванченко, 2006 рік.

-       «Олексій Бутовський – олімпієць із полтавського степу» - про засновника олімпійського руху в Україні. Автор Володимир Дряпак, 2008 рік.

-       «Партизанка з Гавронців» - документальний фільм про Марію Башкірцеву, Алла Гусак, 2004 рік.

-       «Природа Полтавщини», автор Аліна Кваша, 2007 рік.

-       «Пам’яті Раїси Кириченко», документальний фільм, зроблений до річниці смерті Р. Кириченко; Людмила Ткаченко, січень-лютий 2008 року.

-       «Пророк правди і справедливості» - про Шолом Алейхема, автор Алла Гусак, 2009 рік.

-       «Пісня про любов», документальний фільм про життя Олександра Довженка. Автор Інна Дідик, 2004-2005 роки.

-       «Рожеві лебеді Василя Симоненка»; Наталія Іванченко, 2008-й рік. Оновлена версія фільму, виготовленого у 2004 році.

-       «Сумна-щаслива історія про кохання». Автор Інна Дідик, 2004 рік.

-       «Сила духу» - док.фільм про Маршала Духова. Автор Оксана Шинкаренко, 2004 рік.

-       «Скіфська фортеця над Ворсклою» - про розкопки скіфської фортеці Гелон. Автор Сергій Блавацький, 2004-й рік виробництва.

-       «Сонце у його світлиці» - док.фільм про Олексія Чухрая. Автор Алла Гусак, 2005 рік.

-       «Три зозулі з поклоном», Алла Гусак, 2005 рік.

-       «Тарас Шевченко на землі Івана Котляревського», Алла Гусак, 2009 рік.

-       «Кінь води» - про художника В. Бернадського. Автор Людмила Нестуля, 2008 рік.

-       «У світлі Маяка» - про колгосп «Маяк» та про доброго господаря Тетяну Корост. Автор Алла Гусак, 2007 рік.

-       «Чорні покоси» - док.фільм про лихо Голодомору 1932-1933-х років. Автор Алла Гусак, 2008 рік виробництва.

-       «Чарівний світ танцю» - про зразковий ансамбль танцю «Гарний настрій». Автор Анна Хижко, 2008 рік.

-       «Я не втомлюся у житті спішить» - про  творчий шлях Миколи Ляпаненка. Автор Людмила Ткаченко, 2007 рік.

-       «Я починаюся загадкою для всіх» - про шляхи М.В. Гоголя. Автори: Богдан Зубченко, Людмила Польщикова, 2004 рік.

-       «Аромат танцю» - про полтавського хореографа Ніну Уварову. Автор Анатолій Мішин, 2007 рік.

 

Телерадіокомпанія «Лтава» за останні роки розбудувала величезну мережу покриття для віщання по всій території Полтавщини. Проте в термін до 17 червня 2015 року Україна повинна перейти від аналогового до цифрового телевізійного мовлення. І тут є цілий ряд позитивів, але й чимало проблем та труднощів. Сьогодні питання цієї технологічної реформи обговорюються на всіх рівнях. В області ведеться робота з впровадження цифрових стандартів телебачення. Головне управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації разом з представником Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України в Полтавській області, проводячи державну політику в інформаційній сфері всіляко сприяє місцевим телеканалам, в межах компетенції, впровадженню наземного цифрового телебачення в Полтавській області, зокрема здійснює інформаційний супровід щодо процесу   переходу на цифрове телебачення. Дане питання розглядалося на розширеному засіданні колегії Головного управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації із залученням провідних спеціалістів. На сьогодні в області встановлено 10 передавачів цифрового сигналу, а  ОДТРК «Лтава»  вже транслює і в аналоговому, і в цифровому режимі. Покриття майже стовідсоткове. Проте є і «білі плями» на медійній карті області, що пов’язано передусім з географічними особливостями регіону. Разом з тим робота по вирішенню даного питання триває.

Перехід на цифрове телебачення можна порівняти з переходом від чорно-білого телебачення до кольорового. Зараз за допомогою звичайних антен (не "тарілок") жителі приймають близько 6 каналів. За допомогою "цифри" вони на ту ж антену прийматимуть 28 каналів, а через деякий час - 32. Питання це вирішувалося не лише в Полтавській області, воно має загальнодержавний масштаб.

Нині ОДТРК «Лтава» потужна телерадіокомпанія, яка займає вагоме місце в українському ефірному просторі і робить помітний внесок у розвиток українського телебачення і радіомовлення.